На допомогу педагогічним працівникам закладів освіти України(записи вебінарів)

СПОСОБИ КЕРУВАННЯ СТРЕСОМ

1. Фізичні способи керування стресом – це фізичні вправи, збалансоване харчування, повноцінний відпочинок і планування часу.

Фізичні вправи — ефективний спосіб боротьби зі стресом. Вони допомагають майже одразу. Навіть 20 хвилин фізичної активності щодня значно поліпшують самопочуття. Дуже корисними є плавання, спортивні ігри, масаж.

Раціональне харчування. Найбільш корисно їсти овочі та фрукти, у яких містяться необхідні для подолання стресу вітаміни та мінеральні речовини.

Відпочинок і сон. Щовечора треба лягати спати в один і той самий час. Перед сном слід провітрити кімнату, прийняти теплу ванну і випити склянку трав'яного чаю або молока з ложечкою меду.

Уміння планувати час і розставляти пріоритети. Чому ми перевантажені? Можливо, забагато часу витрачаємо на телевізор, комп'ютерні ігри чи телефонні розмови? Навички планування часу - найнеобхідніша складова профілактики стресів. Організована людина робить набагато більше, ніж та, яка діє хаотично і хапається одразу за кілька справ.

2. Емоційні способи керування стресом

Щоб успішно долати стреси, щодня роби дещо з того, що тобі подобається,  отримуй емоційне задоволення. Хтось любить музику, інший - куховарити, дехто знаходить душевний спокій у спогляданні природи. Кожна людина має свої секрети релаксації та відпочинку (таблиця).

Досить ефективно долати стрес можна співами. По-перше, нав'язливі думки, що викликають тривожність, радять проспівати багато разів. Колись вони втратять свій сенс і перестануть лякати. По-друге, спів хором суттєво знижує рівень кортизолу, дозволяє відчути причетність і довіру, і навіть синхронізує серця співаків. На останок, музика, яку слухали перед стресовою ситуацією, допомагала легше її пережити.

3. Духовні способи керування стресом

Люди знаходять духовні способи керування стресами, як, наприклад,

відвідування храмів,  святих місць, спілкування з духівниками, читання Біблії, молитви, дотримання постів, а також пошук істини в собі, праця над вдосконаленням своїх якостей. Головним є те, щоб навчитися тримати душевну рівновагу.

У пошуках власної рівноваги варто прислухатися до думок відомих мислителів, до мудрості притч та легенд.

Цар Соломон, правитель Ізраїлю, уславився своєю мудрістю. Одного разу він попросив радників зробити йому перстень з написом, який міг би утримувати рівновагу: втішати в горі й «опускати на землю» в часи тріумфу.

Радники довго роздумували над завданням Соломона і зрештою принесли йому перстень, на якому був напис: «І це все мине...».

4. Психологічні способи керування стресом

Серед психологічних способів можна виділити головні:

• не залишатися наодинці зі своїми проблемами, потрібно говорити про них;
• не гніватися, не злитися на себе та інших;
• пам’ятати, що досконалих людей не буває, тому не ставити завищених вимог до себе та до інших;
• частіше казати собі: «Я роблю все можливе,  щоб отримати бажане»;
• вчитися говорити «НІ!» та охороняти власний простір;
• вчитися техніці «СТОП!» поганим думкам ( наказати собі не думати в даний момент про погане);
• вміти пожартувати над ситуацією.  
• виховувати позитивне мислення:  запитання «За що це мені?» перефразувати в запитання «Для чого це?»;
• вміти похвалити себе;
• виховувати в собі толерантність до невизначеності, до невдач.  Це означає  бути готовим до сюрпризів, до несподіванок; до того, що може бути все інакше, як ти запланував.

Джрело: https://lpl.school.org.ua/vchitelyam-09-52-02-02-06-2020/

ЯК ПІКЛУВАТИСЯ ПРО СЕБЕ В СКЛАДНІ ЧАСИ? 

Пам'ятка для педагогічних працівників щодо організації дистанційного навчання та формування академічної доброчесності у здобувачів освіти

СТРЕС У НАШОМУ ЖИТТІ

   Вплив стресу буває настільки інтенсивним, несподіваним і стрімким, що може серйозно позначитися на нашому здоров’ї (а часом і житті). У цих випадках кожному необхідно твердо знати основи першочергової самодопомоги. До заходів такої допомоги зазвичай відносять такі:

1. У гострій стресовій ситуації не слід приймати (або намагатися приймати) ніяких відповідальних рішень. Виняток становлять стихійні лиха, коли мова йде про порятунок самого життя.
2. Повільно порахуйте до десяти.
3. Зосередьтеся на своєму диханні. Повільно вдихніть повітря носом і на деякий час затримайте дихання. Видихайте повітря поступово, також через ніс, зосередившись на відчуттях, пов'язаних із вашим диханням. Подальші події можуть розвиватися у двох напрямах.

   Стресова ситуація застала вас у приміщенні:

1. Устаньте, якщо це потрібно, і, вибачившись, вийдіть із приміщення.
2. Скористайтеся будь-якою нагодою, щоб змочити чоло, скроні й артерії на руках холодною водою.
3. Повільно озирніться навколо, навіть у тому випадку, якщо приміщення, у якому ви перебуваєте, добре вам знайоме або виглядає цілком звичайно. Переводячи погляд з одного предмета на інший, подумки описуйте їхній зовнішній вигляд.
4. Потім подивіться у вікно на небо. Зосередьтеся на тому, що бачите. Коли ви востаннє ось так дивилися на небо?
5. Набравши води в склянку (у крайньому випадку — у долоні), повільно, зосереджено випийте її. Сконцентруйте свою увагу на відчуттях, коли вода тектиме по горлу.
6. Випряміться, поставте ноги на ширину плечей і на видиху нахиліться, розслаблюючи шию й плечі так, щоб голова й руки вільно звисали до підлоги. Дихайте глибше, стежте за своїм диханням. Продовжуйте робити це протягом 1-2-х хвилин. Потім повільно випряміться; робіть це обережно, щоб не запаморочилася.

       Стресова ситуація застала вас де-небудь поза приміщенням:

1. Озирніться навколо, спробуйте поглянути на навколишні предмети з різних позицій, подумки називайте все, що бачите.
2. Детально роздивіться небо.
3. Знайдіть який-небудь маленький предмет (листок, гілку, камінь) і уважно розгляньте його. Розглядайте предмет не менше чотирьох хвилин, ознайомлюючись із його формою, кольором, структурою таким чином, щоб зуміти чітко уявити його із заплющеними очима.
4. Якщо є можливість випити води, скористайтеся нею — сконцентруйте свою увагу на відчуттях, коли вода тектиме по горлу.
5. Ще раз простежте за своїм диханням. Дихайте повільно, через ніс: зробивши вдих, на деякий час затримайте дихання, потім так само повільно, через ніс, видихніть повітря. Під час кожного видиху зосереджуйте увагу на тому, як розслаблюються й опускаються ваші плечі.

ЕТИЧНІ ВИМОГИ ДО УЧИТЕЛЯ

АДАПТАЦІЯ МОЛОДОГО ПЕДАГОГА

   Допомогти молодому спеціалісту адаптуватися в колективі — завдання самого колективу. Адаптація — це взаємне пристосування працівника та організації. У системі чинників, що впливають на цей процес, на першому місці стоїть емоційне спілкування. Адже в перші місяці роботи емоційне напруження — величезне. У цей період молодий спеціаліст робить чимало помилок, зазнає постійних невдач, і найголовніше: йому здається, що всі бачать ці помилки, засуджують, негативно оцінюють. 

    Відчуття постійних невдач, ускладнене високою залежністю від думки інших, спричиняє розчарування. Позитивні моменти, досягнення молодий спеціаліст переживає дуже глибоко, адже вони є стимулом до творчої діяльності та формування загального тонусу життя. Успішність соціальної адаптації залежить від широти, інтенсивності, значущості спілкування у професійному середовищі. Тому на початковому етапі варто забезпечити молодому спеціалісту спілкування як із педагогами з відповідним стажем роботи та досвідом, так і з молодими колегами. Молодий спеціаліст, який прийшов після вишу до навчального закладу, звик до іншого життєвого ритму, іншої системи цінностей.

   У молодого спеціаліста ще свіжа студентська звичка до неформального спілкування, чергування роботи з дозвіллям.Тому важливо, щоб педагогічний колектив подбав про те, аби «прив'язати» новачка до школи не тільки настановами та повчаннями, а й добрим, вчасно сказаним словом, співчуттям, просто готовністю вислухати. Відсутність відповідної турботи розвиває відчуження від школи і міцно фіксує звичку після завершення справ якнайшвидше іти додому. І говорити про відданість спільній справі, творчий підхід із людиною, яка просто відпрацьовує робочий час, — марно.

   Розпочинати щось нове, виробляти відповідні вміння досить важко. Що ж можна порадити молодому спеціалісту, аби спростити і прискорити шлях адаптації?

• Пам'ятайте, що колектив, у який ви прийшли, формувався досить довго. Погляди та переконання його членів, які досить часто сприймаються як помилкові, склалися під впливом невідомих, але безумовно важливих обставин. Це досвід, якого вам так бракує.
•  Не поспішайте з критикою. Нехай головним критерієм буде ваша справа. Доки ви не досягли кращих результатів, ніж ті, кого критикуєте, не поспішайте їх оцінювати.
• Не робіть висновків із першого враження. Непоказний ззовні досвід може виявитися досить ефективним.
•  Адекватно сприймайте критику. Людині, особливо новачку, досить важко побачити себе збоку.
• Не висувайте зависоких вимог до колективу, який вас прийняв, аналізуйте власне ставлення до роботи, відкиньте всі ілюзії та фантазії.
• Знаходьте у критиці конструктив.