ДЯКУЮ ТОБІ, ЛІКАРЮ

#ПОЗАШКІЛЛЯ_ СУМЩИНИ_«ДЯКУЮ ТОБІ, ЛІКАРЮ!».
Дякую тобі, лікарю.
…Вона легко і тихо зайшла в палату, де лікувалися чотири літні жінки. Чемно привіталася, обвівши приємним поглядом хворих. У її світло-синіх очах світився вогник добра і милосердя, а посмішка вселяла у свідомість присутніх віру і надію на одужання. Білий халат так пасував до чорного волосся, що чемно було складене у невеликий чудернацький вузлик. Ураз у палаті стало світло і затишно, ніби отой скупенький весняний промінь потеплішав і дістався дня душі кожної хворої жінки… Напружене лікарняне повітря раптом наповнилося чи то ароматом весняних первоцвітів, чи просто приємною туалетною водою.
Відхилила фіранку, щиро глянула у глибінь весняного неба, м’яко і ласкаво сказала: «Сонячний, теплий день. А вже розквітла на пагорбі сон-трава… Зараз і в вашій палаті буде весна…» Швидко метнувшись за двері, внесла невеликий букетик бузкового кольору квітів у біленькій чашечці і поставила на підвіконні.
У палаті швидко розтягнувся великий шлейф запашного аромату і молода лікарка з посмішкою, що була прикрита білою маскою, продовжила: «Так хто хоче подивитися на справжню весну власними очима? Хто хоче побачити перші квіти? Кого виписуємо в першу чергу?..»
Дві жінки уже давно чекали на виписку, аж засяяли в них очі, швиденько стали готуватися до останнього підсумкового огляду лікарем. І до вечора залишилося в палаті тільки двоє…
«Яке то добре серце у цієї лікарки! Молода, а така чуйна та милосердна. Посміхається кожному, на добре слово не скупа, і заспокоїть, і порадить. От що людяність значить. А що хворому? Не лише ліки - пігулки та крапельниці, але й добре лікарське слово…», - допізна говорили жінки.
Ще три дні заспокоював двох пацієнток та розважав отой незбагненний і лагідний запах первоцвітів. А потім і їх виписали. А букетик фіолетово-махрових квітів ще довго стояв на вікні, манив до себе теплі промені сонця та розвіював навкруг себе неземні аромати…
Дякуючи лікареві, сьогодні у моїй душі народилися ось такі віршовані рядочки. Нехай вони ще не зовсім досконалі, можливо, рима ще не відточена, але слова вдячності – щирі і відверті.
Серця великі мають невтомні лікарі,
Вони нас повертають у світ із небуття.
Всім допоможуть, хто б і де б не захворів,
Навіть слабких, і тих вертають до життя.
Великий ризик мають із ковідом тепер,
Але вони безстрашні і сильні в боротьбі.
Щоб описать це горе, не стане в світі пер,
Вони допомагають усім, та тільки не собі.
На перший поклик їдуть в машині допомоги,
У масках, у халатах, із болем у душі…
Не завжди є проїзди , не завжди є дороги..,
Тому сьогодні лікарю я дякую в вірші.
Чоло схиляю низько і кланяюсь доземно
Я лікареві - майстру здоров’я і життя.
Обрав свою професію свідомо й не даремно,
Тому з ції стежини вже немає вороття.
Вкладають серце й душу у професійне хобі,
Нема для них різниці: чи ночі а чи дні.
Та ставлять перепони непрошеній хворобі
В буденні дні і навіть в законні вихідні.
Я дякую від себе і щиро, і завзято
Тобі, ВЕЛИКИЙ ЛІКАРЮ, вітання всі мої!
Нехай минає ковід! Хай буде в тебе свято
Без маски, без халата. Зі щастям і в сім’ї!
Валентина Рай 9 клас
Роменська ЗОШ №8 І-ІІ ступенів
Член гуртка «Літературна творчість», керівник Лісненко Тетяна Станіславівна